Класифікація структури шини та принцип роботи

Напрямна поверхня направляючого механізму активної прес-форми являє собою похилу площину, яка називається активною прес-формою типу шини з похилою площиною. Під час процесу відкриття та закриття похилої плоскої прес-форми середня втулка форми та носове сидіння знаходяться в плоскому контакті. Кількість посадочних місць для лука прес-форми зазвичай становить від 8 до 10, і потрібно обробити від 8 до 10 похилих площин на сідлі для лука та середньому рукаві форми, який відповідає йому. Щоб переконатися, що готова шина не має гумових країв і проблем із якістю зовнішнього вигляду, точність закриття форми похилої плоскої форми є дуже високою. Обробка похилої площини на прес-формі вимагає від 8 до 10 площин, рівномірно розділених на коло, і всі площини доцентрові, а доцентровий кут похилої площини повинен бути послідовним. Звичайні обробні верстати не можуть задовольнити такі високі вимоги до точності, і для обробки потрібні спеціальні верстати з ЧПК. Після того, як деталі прес-форми зношені, всередині блоку шаблону з’явиться помилка діаметра, що зменшить округлість вулканізованої шини та легко спричинить проблеми з гумовими краями шини. Однак прес-форма типу похилої площини має низькі вимоги до площинності верхньої та нижньої гарячих пластин вулканізатора та має хорошу адаптивність. Направляюча поверхня активного направляючого механізму форми є конічною поверхнею, яка називається активною формою з конічною поверхнею. У порівнянні з похилою площиною конічна поверхня має хорошу оброблюваність, а звичайні верстати можуть відповідати вимогам точності. Вимоги до точності складання форми з конічною поверхнею низькі. Після того, як деталі прес-форми зношені, окружне відхилення може бути автоматично компенсоване, що мало впливає на округлість вулканізованої шини та не має явного впливу на гумовий край і зміщення шини. Однак під час відкриття та закриття прес-форми зносостійкі пластини на носовій гнізді та середній втулці форми поступово переходять від прямого контакту до конічної поверхні, що призводить до нерівномірного зносу зносостійких пластин, нестабільного руху форми, і низька адаптивність до вулканізатора.
В даний час методи нагрівання в процесі вулканізації шин - це пароварка та гаряча пластина. Нагрівання пароварки полягає в нагріванні форми в герметичній вулканізаційній ємності; Нагрівання гарячої пластини повинно мати два джерела нагріву на прес-формі: одна - це верхня та нижня гарячі пластини вулканізатора з температурою близько 150 градусів, яка використовується для вулканізації боковини шини; інший полягає в пропусканні водяної пари при температурі приблизно 160 градусів у повітряну камеру середнього рукава прес-форми, а теплова енергія передається всередину через носове сидіння до блоку протектора для вулканізації частини малюнка протектора. Різниця між конструкцією прес-форми типу пароварки та типу гарячої пластини полягає в тому, що рукав середньої форми пароварки типу не має повітряної камери, тоді як рукав середньої форми гарячої пластини має повітряну камеру, яка обробляється та перегріває водяну пару. передається в джерело тепла форми. Перед завантаженням заготовки шини у вулканізатор форму потрібно попередньо нагріти протягом деякого часу, щоб вона досягла температури, необхідної для вулканізації шини. Вулканізатор рухається вгору монтажним кільцем і середньою втулкою прес-форми, а опорне сидіння рухається блоком протектора в радіальному напрямку для відкриття форми. Потім робот бере шину і кладе її на камеру вулканізації центрального механізму вулканізатора. Після позиціонування верхня кришка та верхня бічна пластина прес-форми рухаються вниз під дією вулканізатора, а опорне сидіння та блок шаблону радіально формуються в повне коло під дією сили, прикладеної середньою втулкою форми. Шина нагрівається протягом певного періоду часу при певній температурі та тиску, після чого шина вулканізується в готову шину.